Маленька перемога

Я вважаю, що досягнула максимуму (попри мій досвід – 5 років). Дні, під час яких я брала участь у конкурсі «Учитель року 2016» були дуже виснажливі. Та не дивлячись на це, час, проведений там, не був змарнований. За короткі три дні я здобула багато нових знань та досвіду.

Участь у такому конкурсі – це перемога над собою. Уявіть, як себе почуває молодий педагог, коли йому потрібно прийти у чужий клас і проводити відкритий урок. Не просто собі звичайнісінький урок, а урок, коли ти усвідомлюєш, що на тебе дивляться, за тобою спостерігають, оцінюють твої педагогічні прийоми! Насправді це цікаво, але в той же час, це надзвичайно важко. Коли я готую відкритий урок, орієнтуючись на своїх дітей, успіхи і здібності яких я знаю, — це одне. А коли я приходжу в чужий клас, вдруге бачу дітей, не знаю, що вони вміють, а чого не вміють, — це зовсім інше. Але головне — не розгубитися. І тоді можна побудувати роботу таким чином, щоб задіяти всіх учнів. І неважливо, чи вони слабкі, чи вони дуже сильні. Діти дуже позитивно ставляться до таких конкурсів!

До заповітної мрії кожен іде по-різному. Моя мрія була визначена заздалегідь. Кожного дня я бачила приклад надзвичайного вчителя — своєї мами Губан Наталії Романівни. З дитинства я розуміла складність професії вчителя. Але приклад моєї мами, її вміння бути стриманою, толерантною, виваженою — це спонукало мене не злякатися, а цілеспрямовано йти до своєї мети. І саме їй я завдячую своєю маленькою перемогою. І, звичайно, до творчої діяльності мене спонукав колектив УСШ №3. Разом зі мною працюють мої порадники, наставники, друзі. Усі колеги прекрасно розуміють, що участь у конкурсі «Вчитель року» ‒ це титанічна праця. Вона потребує кропіткої роботи. Велике спасибі усім за допомогу та підтримку!